Надання цивільним права на вогнепальну зброю та її використання для самозахисту часто називають «легалізацією». Водночас це не зовсім коректно, адже окремі види зброї в Україні вже можна придбати легально. Правила купівлі, обліку, перевезення та використання досі визначає інструкція, затверджена наказом голови МВС у 1998 році.
Після початку повномасштабного вторгнення влада дозволила цивільним застосовувати вогнепальну зброю для опору окупантам і спростила отримання дозволу на володіння нею. Зараз дозвіл можна оформити через «Дію»: до заяви додають довідку про освоєння матеріальної частини зброї, медичну довідку, копії паспорта та адреси реєстрації.
Юрій Зозуля, який у 2015-2023 роках очолював патрульну поліцію Києва, каже: після 25 років українці можуть купити майже будь-яку зброю, окрім пістолетів і автоматів. «Спектр того, що ти можеш купити, починається з помпової рушниці і закінчується достатньо великокаліберною снайперською гвинтівкою, яка б’є на понад два кілометри. Як то кажуть, любе-голубе», — зазначає Зозуля.
Власник має зберігати зброю в сейфі та перевозити її розрядженою і з порожнім магазином. Носити її із собою заборонено, а використовувати для самозахисту можна лише у трьох випадках: для захисту житла, під час захисту від озброєного нападника або групового нападу.
За офіційними даними Нацполіції, нині в Україні зареєстровано понад 1,1 мільйона одиниць зброї. Скільки на руках незареєстрованої — у Нацполіції не беруться оцінювати. У 2024 році МВС називало діапазон 2-5 мільйони одиниць, тоді як у вересні 2022-го — 2-3 мільйони.
Щоб упорядкувати ситуацію, у 2024 році парламент ухвалив закон про механізм декларування знайденої та отриманої зброї. Але цим механізмом користуються повільно: за даними МВС, станом на кінець 2025-го громадяни задекларували лише 15 тисяч одиниць такої зброї та майже 8 мільйонів боєприпасів.
Кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї поступово зростає. За даними ОГП, у 2025 році в Україні зафіксували 821 такий злочин, з них 187 умисних вбивств. У 2021 році ці показники становили 300 і 41 відповідно. Водночас ще різкіше зросли провадження щодо злочинів із застосуванням боєприпасів: зі 100 у 2021 році до майже 10 тисяч у 2025-му.
Юрій Зозуля зазначає, що за межами мисливських угідь і тирів правила застосування зброї фактично не визначені. Патрульна поліція фізично не може перевіряти дотримання вимог перевезення, а дільничні й «дозвільники» (управління контролю за обігом зброї Нацполіції — ред.) — належне зберігання.
21 квітня на зустрічі з журналістами міністр Клименко детальніше пояснив бачення права громадян на вогнепальну зброю та збройний самозахист. «Я хочу закон про цивільну зброю. Види зброї, карабіни, тобто мисливська, гладкоствольна, нарізна — це все треба класифікувати. І людина має пройти курс навчання, зокрема щодо безпечного поводження з цією зброєю. Це ціла система, інфраструктура. Зміни в кримінальне законодавство, визначення по самозахисту, тири, місця зберігання. Ми готові до цього діалогу», — говорить Клименко.
Міністр також повідомив, що вже обговорював тему з народними депутатами і найближчим часом планує консультації за участю громадськості.
Народний депутат від «Слуги народу» Ігор Фріс сказав Суспільному, що під час консультацій мають узгодити остаточну версію двох законопроєктів, підготовлених ним і колегами: «Про право на цивільну вогнепальну зброю» та зміни до Кримінального кодексу і КУпАП.
У першому читанні обидва документи ухвалили 23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення Росії. Майже два роки тривала підготовка до другого читання, і з грудня 2023 року проєкти очікують розгляду в сесійній залі.
Депутати пропонують закріпити право громадян на володіння конкретними видами вогнепальної зброї: травматичною, короткоствольною (пістолети), довгоствольною (рушниці), нарізною (карабіни) та комбінованою. Автоматична зброя, як і раніше, має залишитися забороненою.
Для володіння дозволеними видами потрібно оформити посвідчення власника зброї та переоформлювати його кожні п’ять років. Людина не повинна мати медичних протипоказань, непогашеної судимості та адміністративних правопорушень протягом року. Зброю потрібно реєструвати в МВС із внесенням до Єдиного реєстру цивільної вогнепальної зброї. Також майбутній власник має пройти спеціальні курси.
«Травмати», рушниці та карабіни пропонують продавати з 25 років. Нині, крім нарізних карабінів, ці види доступні з 21 року, але «травмати» — лише людям ризикових професій: суддям, прокурорам, адвокатам, журналістам. «Короткоствол», як і зараз, з 18 років пропонують залишити тільки для професійних спортсменів і людей, яких ним нагородили.
Через п’ять років після припинення воєнного стану депутати пропонують дозволити купувати пістолети людям старшим 30 років і з досвідом володіння іншим типом легальної вогнепальної зброї. Носити із собою надалі можна буде лише «травмати» та нагородні пістолети, а інші дозволені види — тільки на полюванні, у тирі чи на спортивних змаганнях.
Застосування зброї пропонують дозволити «для захисту життя, здоров’я і власності в стані необхідної оборони або за крайньої необхідності». Перед пострілом потрібно попередити, а в разі влучання — викликати швидку і поліцію.
Спочатку депутати пропонували розширити перелік випадків самооборони: під час насильницьких дій сексуального характеру; якщо нападник має фізичну перевагу; якщо його виявили на місці тяжкого злочину або він намагається заволодіти вогнепальною зброєю; а також під час нападу тварин. Але в остаточній редакції від цих змін відмовилися. Отже, застосування вогнепальної зброї для самооборони і далі пропонують лише для захисту житла, від озброєного нападника чи групового нападу.
«Остаточна версія відображає позицію МВС. Міністерство було категорично проти, зокрема, дозволу носити та використовувати пістолети», — сказав Суспільному нардеп Юрій Фріс.
Він додає: ще до повномасштабного вторгнення один із тодішніх заступників голови МВС пояснював йому таку позицію, зокрема ризиком стрімкого зростання випадків застосування зброї поліцейськими, які бачитимуть зброю в руках цивільних. Чи змінилася позиція керівництва МВС щодо носіння зброї за цей час, міністерство не повідомляло.
«В мене є великі сумніви, що чинний склад Ради підтримає будь-який інший законопроєкт. Маємо можливість доопрацювати чинний та вийти на драфтовий документ, який задовольнить одну частину людей, але не задовольнить іншу», — вважає Фріс.
Найбільше дискусій викликає саме дозвіл громадянам носити «короткоствол» для самозахисту. Прихильники, зокрема голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін, наголошують: це дає змогу захищати життя на вулиці, де небезпека вища, ніж удома.
Народна депутатка від фракції «Голос» Інна Совсун звертає увагу, що чоловік, який 18 квітня застрелив сімох людей у Києві, мав легальну зброю. «Система надала зброю цьому чоловікові. Чому ми припускаємо, що в майбутньому зброю для захисту від поганих людей отримають лише хороші люди?» — каже Совсун.
Виконавча директорка Центру безпекових досліджень СЕNSS Вікторія Вороніна підкреслює: безпеку громадян передусім забезпечує чітке регулювання обігу зброї, а не дозвіл на її носіння чи використання. «Саме врегулювання обігу зброї — частина євроінтеграційних зобов’язань України», — наголошує Вороніна.
Вона додає, що ЄС насамперед турбує нелегальний ринок зброї, поширенню якої за межі України європейці прагнуть запобігти.
Законопроєкти «Про право на цивільну вогнепальну зброю» та зміни до Кримінального кодексу і КУпАП на сайті Верховної Ради позначені як євроінтеграційні. У грудні минулого року голова парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас попросив уряд перевірити їхню відповідність зобов’язанням України перед ЄС. У відповідь віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка повідомив, що обидва законопроєкти враховують підходи ЄС.
Водночас Качка зазначив, що Україна має встановити кримінальну відповідальність за незаконний обіг основних складових частин вогнепальної зброї.
До повномасштабного вторгнення ідея легалізації вогнепальної зброї для цивільних не мала підтримки більшості населення. Тому на президентських виборах 2019 року проти цього висловилися і Петро Порошенко, і Володимир Зеленський. Верховна Рада у 2020 та 2021 роках двічі не підтримала ініціативи ухвалити закон про зброю та про право цивільних на вогнепальну зброю.
За дослідженням Gradus Research Company у липні 2021 року, ідею повністю або частково підтримували 36% громадян, не підтримували — 52%. У вересні 2022-го нове дослідження тієї ж компанії показало: 43% респондентів — «за», 41% — «проти».
Улітку того ж року Міністерство цифрової трансформації запитало українців у «Дії», як вони ставляться до вільного володіння пістолетами для самозахисту. Із 1,7 мільйона учасників 58% поставилися до ідеї прихильно.
Останні дослідження громадської думки показують, що українці й надалі обережно ставляться до легалізації зброї. У спільному дослідженні Small Arms Survey (Швейцарія) і Центру безпекових досліджень СЕNSS наведено результати опитування січня 2025 року: вільне володіння вогнепальною зброєю підтримували 35% дорослих громадян. Водночас 80% опитаних погодилися, що володіння має обмежуватися окремими видами зброї, а 73% виступили за повернення жорстких обмежень після закінчення війни.