Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.Одна з учасників акції “Не мовчи! Полон вбиває” — журналістка Ганна Курцановська, яка вже майже чотири роки пише матеріали про гарнізон, який 86 днів боронив місто Маріуполь і за наказом вищого українського командування вийшов наприкінці травня 2022 року.”Почесний полон”, підкреслює Ганна, на жаль, і досі триває. Тисячі військовослужбовців перебувають у полоні Російської Федерації і на непідконтрольних уряду України територіях Луганської та Донецької областей.Активістка нагадала, що традиція щотижневих акцій бере початок з жовтня 2023 року. Тоді із саморобними картонними плакатами виходили по 10-15 людей — рідні військовополонених-азовців. Акція відтоді стала регулярною та поширилася на всю Україну, зокрема великі міста.Курцановська у коментарі Суспільному розповіла про те, що чула від звільнених з полону бійців: за її словами, наглядачі в полоні розповідають українцям про ці акції, і підтримка приємна та важлива захисникам. Водночас військові зазнають психологічного тиску — їм розповідають, що Україна від них відмовилася, — і змушені жити у важких умовах:Окреме складне випробування, наголошує Ганна, — для родичів тих бійців, хто вважається безвісти зниклим. Зокрема, згадує досвід своєї подруги Тані, чий брат зник під час штурму на Луганщині три роки тому. Він воював у складі 95 бригади. Відтоді про нього немає жодної звістки.Інша учасниця акції Даша відвідує такі більш як пів року. Вона розповіла Суспільному, що це означає для неї:Станом на лютий 2025 року в Україні до Реєстру зниклих безвісти за особливих обставин офіційно внесено 62 948 людей. Їх розшукують.19 листопада президент Володимир Зеленський висловив сподівання, що до кінця 2025 року Україні вдасться відновити обміни військовополоненими з російською стороною.У квітні цього року Буданов казав, що регулярні акції протестів на підтримку полонених шкодять процесам обміну.